Христос — наш мир і наріжний камінь

Історичний контекст

Перші християнські громади складалися з людей юдейського та язичницького походження. Вони мали різні звичаї, пам’ять і релігійний досвід, а питання спільного життя були непростими (пор. Діян. 15). Образ перегородки між групами допомагає відчути реальність відчуження. Павло не оголошує, що культура людей перестала існувати; він говорить про новий спосіб належати Богові у Христі.

Іоан Золотоустий. Бесіда V на Послання до ефесян · Український виклад і посилання на оригінал · Еф. 2:14–16, примирення через Хрест; авторський переказ

Іоан Золотоустий. Бесіда VI на Послання до ефесян · Український виклад і посилання на оригінал · Еф. 2:17–22, Божий дім і наріжний камінь; авторський переказ

Зв’язок із біблійним оповіданням

На початку другого розділу Павло нагадує, що спасіння — дар Божої благодаті (Еф. 2:1–10), а у віршах 11–13 пояснює колишню віддаленість язичників. Уривок 14–22 показує наслідок дару: один народ у Христі. Далі, в Еф. 3:6, апостол називає язичників співспадкоємцями. Порівняйте образ духовного дому з 1 Петр. 2:4–6.

Іоан Золотоустий. Бесіда V на Послання до ефесян · Український виклад і посилання на оригінал · Еф. 2:14–16, примирення через Хрест; авторський переказ

Іоан Золотоустий. Бесіда VI на Послання до ефесян · Український виклад і посилання на оригінал · Еф. 2:17–22, Божий дім і наріжний камінь; авторський переказ

Основні духовні думки

1. Мир Церкви — насамперед дар Христа, а не лише зручний компроміс.
2. Різне походження не скасовує спільного доступу до Отця.
3. Наріжний камінь храму — Христос, а не людський авторитет.

Пояснення уривка

Павло не починає зі заклику до людей бути ввічливішими. Він спершу сповіщає дію Самого Христа: Він є нашим миром. Єдність Церкви не виникає лише завдяки домовленості, хоча домовлятися також необхідно. Її основа — Хрест Господній, через який зруйнована ворожнеча і відкрито доступ до Отця.

Слова про «одну нову людину» не означають, що люди повинні втратити свої обличчя, мову чи походження. Йдеться про нове життя в тілі Христовому: ніхто не має монополії на Божу близькість. Апостол уживає тринітарну мову: через Христа, в одному Дусі, до Отця. Отже, мир у Церкві є участю в Божому дарі, який потребує нашої відповіді.

Після образу роздільної стіни звучить образ будівлі. Ті, кого вважали чужими, стають домашніми Божими. Наріжний камінь визначає напрям усієї споруди; якщо забути про Христа, спільнота починає будуватися навколо людських уподобань, страху або впливу. Апостоли й пророки свідчать про Нього, а кожне покоління віруючих покликане зростати як храм у Дусі.

Це слово не заперечує потреби називати несправедливість несправедливістю. Примирення не дорівнює примусовому мовчанню жертви чи відмові від правди. Воно починається з визнання гідності ближнього й готовності діяти за Євангелієм. Запитаймо себе: кого ми фактично залишаємо за дверима громади, хоча називаємо Церкву Божою родиною?

Іоан Золотоустий. Бесіда V на Послання до ефесян · Український виклад і посилання на оригінал · Еф. 2:14–16, примирення через Хрест; авторський переказ

Іоан Золотоустий. Бесіда VI на Послання до ефесян · Український виклад і посилання на оригінал · Еф. 2:17–22, Божий дім і наріжний камінь; авторський переказ